Дуже часто люди стикаються із необхідністю обрати вірний спосіб оформлення правовідносини по догляду за людиною похилого віку, яка взамін пропонує передати у спадок своє майно. Проте, мало хто поглиблюється у нетрі правової природи таких правовідносин, внаслідок чого часто виникають спори між їх учасниками.

 Поняття спадкового договору розкривається в ст. 1302 Цивільного кодексу України, де зазначено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. 

Тобто, згідно спадкового договору майно переходить у власність набувача від відчужувача після його смерті та за умови виконання розпоряджень останнього. 

З одного боку, такий договір надає впевненість відчужувачу у тому, що він не буде за життя позбавлений права власності на своє майно. З іншого боку, на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження, що надає певні гарантії набувачу. 

Такий договір відповідає вимогам багатьох людей, які потребують стороннього догляду та тих, що готові його надати. 

Проте, при такій удаваній простоті та всіх позитивних сторонах спадкового договору, слід уважно та відповідально поставитись до його вірного оформлення. 

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У випадку не дотримання встановленої форми договору, він буде вважатись не укладеним, тобто не буде нести для сторін ніяких правових наслідків. 

Особливу увагу слід приділити змісту договору. 

Як показує практика, в більшості випадків, спадкові договори містять досить розмиті та розлогі положення про обов’язки набувача, з яких не можливо встановити конкретний, чітко визначений перелік зобов’язань, що в подальшому надає можливість відчужувачу в судовому порядку вимагати розірвання спадкового договору, посилаючись на неналежне його виконання набувачем. А набувачам, в свою чергу, складно довести факт належного виконання договору. 

Отже, при укладенні спадкового договору слід визначати зобов’язання набувача таким чином, щоб можна було чітко зрозуміти що, коли і яким чином він повинен робити. При цьому не слід покладатись на запропоновані при укладенні шаблони договорів або усні тлумачення їх змісту, адже кожна ситуація є індивідуальною та потребує чіткого відображення «на папері». 

Трапляються випадки, коли після багатьох років виконання договору відчужувачі починають чинити перешкоди набувачам у виконанні договору, бажаючи укласти спадковий договір з іншою особою. 

Такі дії, звісно, є неправомірними та наслідки їх вчинення також мають бути «прописані» в договорі. 

Не менш ретельно має бути захищений договором відчужувач, який фактично передає своє життя та майно у руки набувача. 

Проблемним залишається питання розірвання спадкового договору, адже у такому разі відчужувач нічого не втрачає, а набувач не має можливості повернути виконане за договором. 

Судова практика свідчить про те, що у такій ситуації слід стягувати з відчужувача кошти на відшкодування витрат набувача. Проте в більшості випадків останні не збергіають документів, які підтверджують витрати на утримання відчужувача, та головне, що ніякими коштами не виміряти турботу, піклування та витрачений час набувача. 

Тому дуже важливо, врахувати всі «підводні камені» під час укладення спадкового договору, з метою недопущення зловживання сторонами своїми правами та забезпечення можливості отримання належної компенсації у разі його розірвання. 

Адвокат Чорнуха Ю.В.

04 січня 2016 року